июля 08, 2025
Рейтинг: 5 / 5
Розкажіть про себе, як ви стали пастором? Скільки років несете служіння? І як Бог покликав вас до служіння?
Народився я і виріс в сім’ї вчителів. В підлітковому віці, а це було на початку дев’яностих, мені не давали спокою роздуми про те в чому зміст життя, яке призначення людини, який обрати життєвий шлях та ін. подібні думки. Прочитана шкільна бібліотека, прокомуністичне виховання батьків, активне спортивне життя та розваги з ровесниками не гамували запитів душі. Аж поки до рук мені не потрапила Біблія, яка стала відповіддю на мої питання. І зрозумівши це, через деякий час, у мене з’явилось в душі бажання, що коли я досягну повноліття, то буду служити Богу. Сьогодні я розумію, що це було покликання. Хоч і здійснилось воно пізніше.
Після закінчення школи я втупив до педагогічного університету. Мене завжди приваблював авторитет батька у своїх вихованців, який не падав навіть коли вони виростали. Він, будучи вчителем фізкультури в нашій школі,займав з нами по багатьох видах спорту стабільно перші місця в районі і часто в нашій Черкаській області. З того часу я починав практично розуміти, що значить бути в команді і старатись виконувати завдання заради спільного результату. Також мене все більше і більше приваблювало бажання вкладати себе в інших. А професія педагога чи не найкраще це виражає.
Тому вступивши і навчаючись в університеті, я пам’ятав про своє бажаня служити Богу. І закінчуючи своє навчання в м. Умань я там в помісній церкві на одному із служінь довірив своє життя Христу.
Після закінчення навчання я повернувся у своє рідне село Княжики, яке знаходиться 15 км від с.Бузівка. Влаштувався в школу, де працюю по цей час.
І включився в місіонерське служіння, яке тоді розпочав у нашому селі місіонер з Бузівської церкви Шилюк Дмитро. Який став моїм першим духовним наставником, а якщо говорити мовою команди, тренером, давши для мене можливості для навчання та розкриття потенціалу в служінні. Благословивши на служіння по утворенню нової церкви в сусідньому с. Зюбриха. Це був 2000рік. На той час я був уже одружений з Аллою, яка родом з Бузівки і в нас народилась перша дочка. Мої батьки і дві менші сестри теж покаялись. А батько став директором школи. З 2002р. несу служіння пастора.
З власного досвіду можу сказати таку істину, що саме таке середовище церковного життя у команді та спілкуванні з іншими служителями є запорукою успішного духовного формування і зростання. Також за цей час я пройшов навчальну програму біблійного інституту BEE та захистив диплом бакалавр служіння у Київській богословській семінарії в 2004р .
З 2005 року проживаю в с. Бузівка, беручи участь в місіонерському служіння в кількох селах.
На даний момент з дружиною Аллою, яка є благословінням у служінні, маємо трьох дітей. Саме такий шлях, яким провів мене Бог з невіруючої родини до пасторського служіння, став для мене духовною платформою. На основі якої Він продовжує розвивати мене в служінні та використовувати в Своїх цілях.
Визнання того факту, що Бог покликав тебе на служіння і що ти йдеш Божим шляхом є одним з головних принципів для Божого служителя.
Ви звершуєте служіння пастора в пасторській команді. Розкажіть про це. Як ви прийшли до такого розуміння?
Постараюсь у цій відповіді передати дух розуміння цього патання нашою командою. Перш за все вдячний Богу, що маю привілей бути в пасторській команді Бузівської церкви.
Так склалось історично і за Божим промислом, що Бузівська церква, яка на даний момент нараховує 170 членів церкви, є материнською для 14 церков. Історія більшості яких розпочалась в період ослаблення тиску і засилля радянської ідеології. Історія Бузівської церкви бере початок з 1924р.,пройшовши етапи криз і пробуджень. За цей історичний період і до нашого часу є 19 пасторів, 7 із них сьогодні проживають в нашому селі та задіяні в різних служіннях. Зокрема старшим пастором церкви є Кротик Леонід Петорвич. Чинний старший пресвітер по Черкаській обл. та заступник президента союзу ЄХБ, Олійник Василь Миколайович. Відповідальний за відділ духовної освіти в обласному об’єднанні та директор біблійного інституту Кротик Віктор Петрович. Відповідальний за місіонарське служіння в області Шилюк Дмитро Федорович. Та відповідальний за молодіжний обласний відділ, Кротик Дмитро Володимирович. Та інші місіонери і лідери служінь в церкві.
Тому для нас іншого варіанту, щоб успішно і злагоджено діяти, окрім як роботи в команді, не існує. А “одноосібна” діяльність не набула б таких масштабів і благословіння.
Також важливим історичним фактором для такого майбутнього церкви була заслуга батьків, які передали своїм дітям цінності. Які, в свою чергу,не проміняли їх на привабливості цього світу, не піддавшись на провокації шукати кращого життя в місті, отримані освіти та ін., зберігши вірність Богу. Залишившись в селі, були активні в служінні. То був важливий урок цілісноті покоління в спільному служінні. Сьогодні ми теж відчуваємо відповідальність за наступне покоління лідерів. Тому надаємоємо можливості для молодих братів і сестер, які мають бажання бути задіяними в різних служіннях церкви. Зокрема таких важливих як дитяче та молодіжне служіння, соціальна робота, музично-хорове служіння, євангелизм та місіонерство та ін.
Які труднощі є в командній роботі? І як знаходити порозуміння в команді?
Але також потрібно відмітити, що робота в команді має свої труднощі, які потрібно правильно долати. Однією з таких особливостей є кілька паралельних рівнів діяльності, які потрібно враховувати. Для прикладу, вищезгадані брати задіяні в служінні на міжнародному рівні. Другий рівень – це служіння в масштабах України, третій – це область і регіон, ну і звичайно рівень церкви. Складність є в тому, що одночасно приходиться бути задіяним в служінні на кількох рівнях. І це потребує узгодження дат і зустрічей, конференцій, проведення різних служінь, участі в проектах тощо. Допомагає в цьому ціліснсть команди. Цілісність – це внутрішня єдність, яка сприймається як єдине ціле. Я б назвав це характерною рисою нашої команди. Вона не досягається лише кількома практичними кроками роботи в команді чи прослуховуваням семінару відповідної тематики. Суть є в тому, що кожен в міру можливостей враховує інтереси та потреби інших. Взаємна підримка не лише слова чи декларації, а практика життя. Цьому також сприяють наші регулярні братські зустрічі кожного понеділка вечорами вдома у обласного старшого пресвітера Олійника В.М. Які носять характер теплого родинного, а інколи жваво дискусійного змісту. Що в свою чергу сприяє об’єктивному та різносторонньому розгляду того чи іншого питання, а головне правильно прийнятого рішення. Також є час і для молитви, планування, розгляду питань практичного служіння та життя церкви. На цих відкритих зустрічах присутні лідери різних служінь старшого і молодшого віку, що теж сприяє їх духовному формуванню та влиттю в цілісне служіння команди.
Вищезгадане теж сприяє знаходженню взаєморозумінню в команді. Адже взаєморозуміння – це одне із головних питань спільної роботи. Як його досягнути? З власного досвіду можу сказати, що по-перше це щирість в спілкуванні, вміння з любов’ю вміщати один одного. Відкритість до інновацій в служінні, спільні обговорення та аргументація по різноманітних питаннях. Але якщо приймається рішення, то відповідальність є на кожному, хто має відношення до його реалізації, не залежно від його особистої думки. Це є саме те, що відрізняє роботу в команді від одноосібної діяльності. Також невід’ємною складовою успішної роботи команди та знаходження взаєморозуміння є правильна позиція керівництва. Вона є в тому, наш старший пастор Леонід Петрович дає практичну можливість проявити себе в різних служіннях кожному.
Маючи бачення розвитку служіння церкви і розвинуту структуру служіння кожний лідер має свою ціль і завдання та охоплює певну категорію людей в церкві. До речі, другий пункт нашого бачення церкви стосується саме роботи в команді, звучить наступним чином:”Ми бачимо в церкві духовно зрілу компетентну лідерську команду. Яка через розвинуту і діючу структуру служіння дає можливість кожному члену церкви духовно зростати у Христі та служити згідно покликання і дарів Святого Духа один одному, за межами села, області, України.” Бачення виражає настрій церкви і бажання більшості, починаючи з рядового члена церкви і закінчуючи пастором, втілювати його в життя.
З чого починається команда? Я б перефразував би, з кого починається команда? І дав би, якщо коротко, таку відповідь. Команда починається з тебе. Якщо розвинути цю думку то варто виділити наступне. Команда починається із твого бажання проявити на практиці свої здібності, духовні дари, використати можливисті, які тобі дає Бог. Ці речі завжди, не дивлячись на обставини, доступні кожному. Потрібно бачити команду в перспективі і своє місце у ній. Готовність посвячено працювати, служити, розширюючи під Божим керівництвом межі служіння і готуючи та задіюючи в цьому процесі інших людей.
Щодо рекомендацій пасторам то я б виділив наступне:
1 – Молитовно, глибоко і вдумливо задуматись над питанням: “Для чого мені потрібна команда?”(бо це модно, для користі, реалізації своїх не здорових амбіцій та ін.). Якщо в серці такі приховані мотиви, не варто починати.
2 – Мати чітко сформульоване бачення від Бога, що і як Він хоче зробити через нас.
3 – Сформулювати це бачення з близькими і активними в служінні людьми. Представити його ширшому загалу, для виявлення бажаючих бути учасниками по його втіленню.
4 – Розвивати вміння працювати над навчальним матеріалом і особистим духовним розвитком та сприяти розвитку членів команди. Через спілкування, навчання, наставництво та спільну участь в служінні.
5 – Бути готовим пожертвувати ради команди особистими інтересами показуючи приклад в житті та служінні.
6 – Донести зрозуміло кожному ясність його обов’язків і функцій.
7 – Не надиматись коли досягаються успіхи.
8 – Прагнути досягати більшої комунікації через спільне проведення часу, заохочення і підбадьорення.
9 – Вкладати себе в інших.
10 – Бути готовим віддати і благословити, при потребі, кращих членів команди на інше служіння.
11 – Потрібно щоб кожний член команди знав, що він працює на спільну Божу ціль. А не на конкретну особу, лідера чи служителя.
12 – Перш ніж самому формувати команду. Знайдіть для себе команду і будьте в ній активним.( Це може бути ваша сім’я, кілька близьких людей, група братів чи сестер, які займаються активним служінням.)
13 – Не ігноруйте дослідженням Біблії на цю тему та та іншою літературою по цьому питанню. Спілкуйтесь з тим хто має компетенцію з даної тематики.
14 – Знайдіть своє місце і служіть згідно покликання.
15 – Пам’ятайте своїх наставників, будьте їм вдячні і по можливості спілкуйтесь з ними, переймаючи досвід і принципи їх служіння.
На даний момент звершуючи служіння в масштабах України в складі команди місії Слов’янське Євангельське Товариство і відповідаючи за програму підвищення кваліфікації місіонерського служіння. Хочу навести цитату, яку часто чую на різних зустрічах від директора місії Гладишка С.І. “ Якщо ви постійно і незмінно самий сильний член вашої команди, то ваша команда в небезпечному становищі.” Суть цієї думки в тому, що кожна людина хоч в чомусь є сильнішою за мене. Тому завдання керівника в смирінні визнати цю істину і навчитись зводити сильні сторони членів своєї команди з відповідними ситуаціями, в яких вони зможуть проявити себе з кращої сторони. Та дати можливість їм відчути радість і благословіння від спільного командного служіння.
На даний момент будучи в команді пасторського комітету, який очолює Бандура І.О., молимось, працюємо і сподіваємось, що через це служіння багато пасторів отримають підбадьорення і благословіння в служінні.
І на останку хочу сказати: “Ніколи не здавайтесь і не опускайте руки! ” досягаючи цілісності у роботі вашої команди. Бо прийде час і ви побачите Боже благословіння! Пам’ятайте слова ап.Павла, які чудово підходять, як для керівника так і для кожної команди служіння:
”Отож, браття мої любі, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в ділі Господньому, знаючи, що праця ваша не марна перед Господом” (1Кор.15:58)
Розмовляв В. Якiм
Комментарии
RSS лента комментариев этой записи